Правило Міранди

В кіно часто бачимо, як копи, одягаючи на когось наручники, говорять:”Ви маєте право зберігати мовчання…”. Це виконання так званого “правила Міранди”.

Ернесто Міранда був заарештований відділенням поліції Фінікса за підозрою у викраденні та зґвалтуванні вісімнадцятирічної дівчини. Після двох годин допиту Міранда підписав зізнання в зґвалтуванні. Звичайно, у ході судового процесу, сторона обвинувачення висунула зізнання як доказ. Але цей доказ поставив під сумнів… хто? Звичайно ж адвокат підсудного Елвін Мур. Він наполягав, що його клієнту не було повідомлено про право не свідчити проти себе і через це зізнання не було справді добровільним і тому має бути відхиленим. Суд заяву адвоката, як це часто буває, відхилив та засудив Міранду до 20-30 років ув’язнення. Зізнався ж, то чого ще треба? Мур подав апеляцію до Верховного суду штату Аризона, стверджуючи, що зізнання Міранди було неповністю добровільним і не повинно було бути прийнято в судовому розгляді. Верховний суд Аризони підтвердив рішення суду першої інстанції, але згодом це рішення скасував Верховний Суд США, що й зумовило впровадження правила Міранди.

Найпоширенішим його формулюванням є:
“Ви маєте право зберігати мовчання. Будь-що сказане Вами може бути, і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо Ви не можете собі дозволити адвоката, він буде наданий вам державою. Чи Ви розумієте ці права?”

 

Залишити коментар

Подтвердите, что Вы не бот — выберите самый большой кружок: