Бездіяльність прокуратури щодо прийняття рішення по заяві або повідомленню про злочин та можливий варіант розв’язання цієї проблеми

В своїй практиці мені неодноразово доводилось стикатись з тим, що під час провадження досудового слідства в кримінальних справах слідчі самі вчиняють діяння в яких є ознаки злочину.

В таких випадках я готую від імені клієнта заяву про злочин, яку він подає особисто або через мене до прокуратури, та надаю допомогу клієнту під час проведення прокуратурою перевірки цієї заяви.

Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Дуже часто перед нами постає наступна проблема: прокуратура просто не проводить перевірку цієї заяви та не приймає одне з зазначених вище рішень, а просто дає «відписку», що жодних порушень закону не виявлено.
При цьому чинний Кримінально-процесуальний кодекс не передбачає порядку оскарження бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання, яка полягає у невиконанні вимог статті 97 цього Кодексу щодо реагування на заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини.
Але вихід з такої ситуації все ж є.
Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини), а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини). Системний аналіз положень КПК України, зокрема тих, які визначають його завдання та унормовують порядок оскарження рішень чи дій суб’єктів владних кримінально-процесуальних повноважень, дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.

В Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Осетрова Сергія Володимировича щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо заяв про злочини)

Конституційний Суд України зазначив, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Також в зазначеній вище справи Конституційний Суд України вирішив наступне:

1. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

2. Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв’язку з положеннями частини другої
статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п’ятої статті 234, частини другої статті 236
Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб’єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Хочу зазначити, що мною підготовлена від імені одного з клієнтів скарга на бездіяльність прокурора Кіровоградської області та представлені інтереси клієнта в суді при розгляді даної скарги. Постановою суду бездіяльність прокурора визнана незаконною та його зобов’язано прийняти рішення відповідно до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Постанова прокурором в апеляційному порядку не оскаржена та виконана.

Теґи: ,  

1 коментар

  1. Іван Тищенко

    Добре сказано, але простим людям з цим всім розібратися дуже важко.

Залишити коментар

Подтвердите, что Вы не бот — выберите самый большой кружок: