Визнання батьківства

Поштовхом до написання цієї статті стало звернення до мене чоловіка, який взнав про те, що більше десяти років назад у нього народилась дитина, про існування якої він не знав.


      В житті можуть траплятись різні ситуації. Буває, що хтось ховається від своєї колишньої дружини аби тільки не сплачувати аліменти на утримання дітей, а буває, що батько й не знає про свою дитину. І коли дізнається про її існування, то щиро бажає приймати участь в її вихованні та утриманні. І добре, якщо погляди на це питання матері й батька дитини збігаються, але набагато складніше, коли мати не бажає будь-якої присутності в житті дитини її батька, або ж жінка перебуває у шлюбі і її чоловік записаний батьком дитини. А може бути й значно гірша ситуація, коли мати дитини, наприклад, померла або позбавлена батьківських прав.
      Для більшої ясності слід зазначити, що відповідно до норм Сімейного кодексу України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік – батьком дитини. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
     У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина. 
     Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім’я, по батькові дитини і відомості про батьків.
Чинний Сімейний кодекс України також передбачає можливість визначення походження дитини від жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Для цього жінці та чоловіку необхідно подати до органу реєстрації актів цивільного стану відповідну заяву.
     Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
      Але що ж робити чоловіку, який не тільки не мав можливості подати зазначену вище заяву, а й взагалі не знав про народження дитини?
     Статтею 128 Сімейного кодексу України передбачена можливість визначення батьківства щодо дитини за рішенням суду. В такому випадку підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Це можуть бути і показання свідків, і висновки експерта, і будь-які інші докази.
      Слід зазначити, що позов про визнання батьківства може бути пред’явлений не лише особою, яка вважає себе батьком дитини. Такий позов можуть пред’явити мати, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитиною, яка досягла повноліття. І в цьому випадку відповідачем буде вже ймовірний батько дитини.
      Звертаю увагу читачів на ще один момент, який стосується спорів про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе її батьком. 
      Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
      До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Теґи: , , , ,  

Залишити коментар

Подтвердите, что Вы не бот — выберите самый большой кружок: