Замість мітингу опинились в міліції. Що далі?

Хвиля протестних настроїв в Україні наростає і буде наростати. Так само стають і більш жорсткими та жорстокими дії влади у відповідь на протести. Останні події під воротами Межигір’я за участі активістів ДемАльянсу є яскравою тому ілюстрацією.


     В нашій країні міліція вже давно не з народом, а якщо бути до кінця відвертим – ніколи з ним не була, тому з радістю та ентузіазмом виконує будь-яку забаганку влади та тягне протестуючих до відділків. При цьому міліціонери не мають звички перейматись законністю своїх дій, адже впевнені в своїй безкарності. І мають на те причини: прикриє і керівництво, і прокуратура, і суд. Але багато в чому безкарності сприяє незнання самими затриманими своїх прав, чим успішно користуються правохоронителі. Часто, для того щоб повернути дії міліціонерів в більш менш законне русло, необхідно показати їм знання своїх прав та рішучість їх відстоювати. Отже, спробуємо розібратися з затриманням, його законністю та тривалістю, правами затриманої особи. Мова піде, звичайно ж, про адміністративне затримання.

Будь-яке затримання не є подією, яка просто залежить лише виключно від волі, настрою чи бажання працівника міліції. Навпаки, воно досить чітко врегульоване законом та є одним з заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Взагалі, адміністративне затримання не є обов’язковим. Відповідно до статті 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення воно допускається у випадках прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення  особи,  складення  протоколу  про адміністративне  правопорушення у разі неможливості складення його на  місці  вчинення  правопорушення. Відповідають цій нормі закону дії міліціонерів, які затримують людей після візиту до воріт Межигір’я та без пояснення причин тягнуть у відділок? Це навіть не затримання, це вже викрадення.

Про кожен випадок адміністративного затримання працівники міліції зобов’язані скласти протокол. Відповідно до статті 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення в протоколі про адміністративне затримання зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище,  ім’я та по батькові особи, яка склала  протокол;  відомості  про  особу затриманого;  час  і  мотиви  затримання.  Протокол   підписується посадовою  особою,  яка  його  склала,  і  затриманим.

Звертаю увагу, що затримання будь-якої людини не має бути таємницею. Навпаки, міліція зобов’язана негайно повідомити родичів затриманої особи про місце її перебування, а на її прохання також власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Якщо працівники міліції відмовляються повідомити будь-кого про ваше затримання, то слід наполягти на цьому. Я раджу зробити це ще до підписання вами протоколу про адміністративне затримання і якщо ви таки отримаєте відмову, то власноручно вказати це в протоколі, а не просто відмовитись його підписувати.

Тепер щодо строків адміністративного затримання. Статтею 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. Звертаю увагу, що ці три години мають рахуватись не від того моменту, коли пан міліціянт зверне увагу на затриманого простого смертного та почне складати протокол про затримання, а з того моменту, коли цей самий простий смертний фактично затриманий. Навіть не доставлений у відділок чи інше приміщення, а саме з того моменту, коли міцні руки хлопців з «Беркуту» відірвали його від землі та занесли в автобус чи автомобіль. Тому і в протоколі про затримання має бути вказаний не час, коли він складений, а саме той час, коли людина фактично затримана. І за цим слід прослідкувати. Звичайно, що працівники міліції можуть казати, що строк затримання почав свій перебіг саме з моменту доставлення до підрозділу міліції і посилатись на статтю 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але ви їм не вірте. Так, даною нормою закону дійсно передбачене таке поняття, як доставлення порушника, але не визначений конкретний строк, в який воно має бути здійснене. Можна й добу доставляти і хіба це буде законно? Крім того, доставляти в міліцію вас будуть теж міліціонери, то що їм заважає не доставляти вас у відділок, а тут же скласти протокол про адміністративне правопорушення? Відсутність бланків чи невміння писати? Але це їх, а не ваші проблеми. Якщо ж буде відмовлено вказати саме час фактичного затримання, то ніщо не заважає при підписанні відповідного протоколу вказати цей час власноручно. По завершені трьох годин треба намагатись покинути приміщення міліції, але не варто пробивати собі дорогу до виходу кулаками. Значно кращим варіантом буде, якщо родичі чи друзі затриманого вже через три години і одну хвилину після затримання будуть в прокуратурі писати заяву про злочин, який вчиняють працівники міліції.

Будь-яка особа, що притягається  до адміністративної відповідальності має  право:  знайомитися  з  матеріалами справи, давати пояснення, подавати  докази,   заявляти   клопотання;  при  розгляді  справи користуватися  юридичною  допомогою  адвоката,  іншого  фахівця  у галузі  права,  який  за  законом  має  право  на надання правової допомоги  особисто  чи  за  дорученням  юридичної особи, виступати рідною  мовою  і  користуватися  послугами  перекладача,  якщо  не володіє  мовою,  якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Вказані права та право не свідчити проти себе та своїх близьких родичів, що визначене статтею 63 Конституції України, мають бути роз’яснені затриманому особою, яка складає протокол про адміністративне правопорушення. В бланках протоколів передбачені місця для підпису правопорушника про роз’яснення йому прав. На ділі ж права не роз’яснюються, тому потрібно слідкувати де ставите підпис та не ставити підпис про роз’яснення прав, а навпаки зробити в протоколі запис про те, що права не роз’яснені. Також слід мати на увазі, що протокол про адміністративне правопорушення складається в двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до відповідальності. Щодо змісту протоколу можна подати пояснення або зауваження і вони обов’язково мають бути додані до протоколу. Тут може виникнути певна проблема, адже у вас може просто не бути ні ручки, ні аркушу паперу, на якому ці самі пояснення або зауваження можна викласти. В такому випадку не потрібно соромитись і попросити їх у того, хто протокол складає. Якщо ж не дасть, то не біда: ручку для підписання все одно дасть, а написати свої зауваження можна і на зворотному боці самого протоколу.

Далі протокол потрапляє до суду де чесний, справедливий та неупереджений суддя розгляне вашу справу. Якщо читаючи попереднє речення ви посміхнулись, значить ми з вами живемо в одній країні. Слід зазначити, що ніхто не має права вас тримати будь-де до розгляду справи судом. Чисто теоретично після складання адміністративного протоколу ви можете бути абсолютно вільними,так як власне метою затримання є лише складання протоколу. Тому всілякі примусові прогулянки по коридорам відділку міліції в супроводі персональних беркутівців, а потім така ж примусова прогулянка до суду є абсолютно поза законом. Якщо вас таки звільнили після складання протоколу, то чекайте на виклик з суду та готуйтесь до розгляду справи. Якщо ж вас таки продовжили утримувати та доставили до суду примусово, то необхідно з самого початку розгляду справи заявити судді про вчинений відносно вас працівниками міліції злочин. При цьому слід акцентувати увагу на тому, що ви робите саме заяву про злочин, а не даєте пояснення по суті справи.

Під час розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право заявляти клопотання, які вирішуються судом. Тому першим має бути клопотання про відкладення розгляду справи з метою реалізації права на ознайомлення з матеріалами справи та права користуватись правовою допомогою адвоката. Жоден чесний, справедливий та неупереджений суддя не зможе відмовити в задоволенні такого клопотання. Але український суддя може. Якщо ваші клопотання відкинуті, то слід дати пояснення по суті справи, якщо вважаєте це за доцільне, або ж просто відмовитись їх давати. Не думаю, що обрання першого або другого варіанту поведінки суттєво вплине на рішення в справі, так як чекати чогось доброго від суду, який плює на права людини, нерозумно.

Після винесення судом постанови, якщо не застсовано адміністративний арешт, слід отримати копію постанови. Якщо її не видають одразу, то потрібно написати та здати в канцелярію відповідну заяву. Протягом трьох діб копію постанови зобов’язані видати.

Якщо ж засідання суду закінчилось адміністративним арештом, то далі вже справа більше за вашими друзями або родичами, які на свободі та мають можливість знайти адвоката для підготовки апеляції. Але й ви самі можете подати апеляцію. Протягом трьох діб з моменту оголошення постанови суду її мають вручити вам під розписку. На подання апеляції у вас є десять діб і подати її маєте до апеляційного суду через суд, який виносив по вам постанову. Звичайно, що здати апеляцію в суд вас ніхто не відпустить, але черговий по ізолятору зобов’язаний її у вас прийняти та надіслати за належністю. 

Теґи: , , , , , , , ,  

Залишити коментар

Подтвердите, что Вы не бот — выберите самый большой кружок: