Затримання працівниками міліції (частина 2)

В цій публікації мова піде про затримання особи у зв’язку з кримінальним переслідуванням.
     Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції надане право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
      Слід відразу ж звернути увагу, що під затриманням за підозрою у вчиненні злочину в законі розуміється дещо більше, ніж примусове доставлення особи до органу внутрішніх справ.


     Затримання  особи за підозрою у вчиненні  злочину можливе виключно за умови порушення кримінальної справи і проводиться слідчим, або особою, яка проводить дізнання. 
      Статтями 106 та 115 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що слідчий або орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: 
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
     При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного. 
     З викладеного вище є очевидною незаконність дій працівників міліції, коли вони примусово доставляють до міліції та протягом певного періоду часу утримують там, наприклад, особу, яка здалась їм схожою на розшукуваного злочинця, або якщо у цієї особи є речі, які можливо були десь вкрадені. При цьому, як правило, жодних документів щодо доставлення такої особи до органу внутрішніх справ та утримання в ньому не складається взагалі. Але про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання або слідчий зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. 
     Копія протоколу з переліком прав та обов’язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів.
      Важливим є питання строків затримання. 
     Відповідно до статті 106 Кримінально-процесуального кодексу України затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин. 
      Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання або слідчий: 
1) звільняє затриманого – якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами 1 і 2 статті 106 Кримінально-процесуального кодексу України;
2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв’язаний з триманням під вартою;
3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
     На практиці часто зустрічаються ситуації, коли певну особу затримують, як правило оперативні працівники міліції, різними способами добиваються від неї зізнання у вчиненні злочину і лише після цього передають цю особу слідчому, який вже формально її затримує зі складанням відповідних процесуальних документів. 
      Такі дії працівників міліції є не тільки далекими від вимог закону, а й злочинними. А особлива небезпека таких дій криється в тому, що затримання особи без складання формальних документів, а саме протоколу затримання, призводить до фактичного позбавлення волі особи не на період визначений законом, а на «потрібний» працівникам міліції. Додайте до цього ще й позбавлення затриманого будь-якої можливості захистити себе від психологічного впливу та фізичного насильства і вам стане цілком зрозумілим, що в нашій міліції можуть змусити зізнатись в чому завгодно. 
      Цілком очевидно, що ситуація з незаконними затриманнями була б значно кращою, якби прокуратура принципово реагувала на порушення закону працівниками міліції. Проте на сьогоднішній день нам лишається лише констатувати, що прокуратура є головним захисником працівників міліції при допущенні ними не тільки незначних порушень закону, а й при вчиненні злочинів. Тому й трапляються в нашій країні смерті в відділках міліції. І дуже часто винні в цих смертях так і залишаються непокараними. 
      Як же необхідно діяти у випадку затримання?
      Найперше, що можна рекомендувати – знати свої права і поводитись впевнено. Якщо вам пропонують прослідувати в відділ міліції, то обов’язково з’ясуйте посади, прізвища працівників міліції та куди і з якою метою вони вас доставляють. Обов’язково будь-яким способом повідомте цю інформацію своїм рідним або друзям і попередьте працівників міліції, що про ваше затримання вже відомо іншим особам. Одразу після доставлення до службового приміщення міліції вимагайте внесення ваших даних, часу та причини доставлення до журналу доставлених, який є в кожній черговій частині. Далі вимагайте скласти протокол щодо вашого затримання та письмово вкажіть в ньому особу, якій має бути повідомлено про ваше затримання та те, що ви бажаєте скористатись допомогою адвоката. При будь-яких спробах опитати чи допитати вас – відмовляйтесь давати свідчення без адвоката.
     І остання порада для тих, кому рідні або друзі повідомили про своє затримання. Без зволікань телефонуйте адвокату. Втручання фахівця буде гарантією того, що близька вам людина не зазнає насильства та вчасно отримає необхідну допомогу.  

Теґи: , , , , , ,  

Залишити коментар

Подтвердите, что Вы не бот — выберите самый большой кружок: