Кнопка для обміну
Кримінальний процесуальний кодекс України, як будь-який «молодий» акт законодавства, сповнений білих плям та неузгодженостей. Одним з яскравих прикладів цього є його положення щодо можливості оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора.
Стільки галасу було перед прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: і європейські стандарти, і заміна репресивного «старого» кодексу. Особливий наголос робився на тому, що ліквідується інститут додаткового розслідування, завдяки існуванню якого справи могли розслідуватись та розглядатись судами роками, а люди без вироку суду перебувати за гратами. Та будь-яке, навіть саме благе, починання можливо перетворити на суцільне жахіття. Варто лише доручити його реалізацію безвідповідальним виконавцям. Тому, навіть якщо кримінальний процесуальний закон не передбачає додаткового розслідування в кримінальних провадженнях, але у прокуратури є в ньому потреба – воно буде.
Однією з загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на свободу та особисту недоторканість. Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений. Та на практиці сторона обвинувачення, слідчі судді воліють не звертати увагу на дотримання строків затримання. Тому спробуємо розібратись як в самих строках, так і в варіантах реакції захисника на їх порушення.
З назви даного матеріалу читач може зробити поспішний висновок, що мова піде про те, кого може, а кого не може допитувати слідчий. Але якраз навпаки – мова піде про право підозрюваного бути почутим стороною обвинувачення на стадії досудового слідства.
