Зловживання правом звернення з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні
Категорії: Новини сайту | Опубліковано 08/15/2019 12:39 pm | Автор: nik2014
Впевнений, що багато з моїх колег-адвокатів стикались з таким процесуальним ноу-хау від прокурорів і слідчих, як подання декількох клопотань про арешт майна в кримінальному провадженні. Це може бути як подання таких клопотань майже одночасно для вибору «потрібного» слідчого судді, так і подання клопотань вже після отримання негативного для сторони обвинувачення рішення.
На превеликий жаль, слідчі судді в подібних ситуаціях досить часто піддаються на забаганки сторони обвинувачення та арештовують майно. Причини можуть бути різні: від особистої зацікавленості до елементарного нерозуміння тих засад, на яких ґрунтується правовий порядок в Україні.
Нещодавно в одному провадженні, де я представляю інтереси юридичної особи, трапилась ситуація, коли після рішення слідчого судді відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна, процесуальний керівник подав ще два таких клопотання.
На мою думку, прокурор в даному випадку вийшов за межі своїх процесуальних прав, а слідчий суддя має відмовити в задоволені клопотань.
Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості для слідчого або прокурора декілька раз в одному кримінальному провадженні, з однієї й тієї ж причини, з однієї й тієї ж підстави та для досягнення однієї й тієї ж мети декілька раз звертатись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на одне й те ж майно.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
І ця норма Основного Закону України зовсім не означає, що, як помилково вважають деякі слідчі, прокурори та судді, прокурор може робити все, що йому не заборонено законом. Вона означає, що прокурор має право вчиняти лише ті дії, які закон йому прямо дозволяє.
Тому подаючи декілька одноманітних клопотань прокурор діє всупереч Конституції України, Кримінальному процесуальному кодексу України та Закону України «Про прокуратуру», стаття 3 якого визначає верховенство права і законність одними з засад діяльності прокуратури.
Якщо прокурор звертається з клопотанням про накладення арешту на майно після того, як вже отримав відмову, то варто звернути увагу ще й на наступне.
Однією з загальних засад кримінального провадження є обов’язковість судових рішень, що закріплено в статтях 7 та 21 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов’язковість судового рішення.
Стаття 129-1 Конституції України говорить про те, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов’язковість судових рішень закріплена і в статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом з тим, і Конституцією України (стаття 129), і Кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 309), і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 14) передбачена можливість апеляційного оскарження.
Звернення прокурора з другим або й третім клопотанням про арешт майна є ніщо інше, як намагання підмінити апеляційний перегляд судового рішення новим судовим розглядом.
Але про яке виконання судового рішення може йти мова, коли замість повернення майна, на яке не вдалось накласти арешт, прокурор подає таке ж клопотання, а слідчий суддя його розглядає та ще й задовольняє? Питання, звісно, риторичне.
Та чи може слідчий суддя не розглядати клопотання прокурора?
Частина 3 статті 172 Кримінального процесуального кодексу України надає слідчому судді можливість повернути клопотання про арешт майна лише в одному випадку – якщо воно подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу. Та й лише для усунення недоліків. Тому слідчий суддя не має іншого вибору, крім як розглянути таке клопотання та відмовити в його задоволенні.
