Впевнений, що багато з моїх колег-адвокатів стикались з таким процесуальним ноу-хау від прокурорів і слідчих, як подання декількох клопотань про арешт майна в кримінальному провадженні. Це може бути як подання таких клопотань майже одночасно для вибору «потрібного» слідчого судді, так і подання клопотань вже після отримання негативного для сторони обвинувачення рішення. Читати продовження »

В практичній діяльності адвокатам по кримінальним справам досить часто доводиться зустрічатись з порушенням права особи на свободу та особисту недоторканність. Це має різні прояви: і безпідставне доправлення людей до відділків поліції, яке самі поліцейські потім називають «запрошенням», і невмотивоване тримання місяцями, а то й роками, під вартою. А ще є затримання за підозрою в скоєнні злочину.

Читати продовження »

Цією публікацією відкриваю нову їхню серію – «Цікаві» судові рішення. Цікаві вони не з тієї причини, що суди якось по-новому чи нестандартно застосовують закон. Ні, тут теж є і нестандартне застосування закону, і навіть його тлумачення, але цікаві вони з іншої причини. Знаєте, про людей, які трохи несповна розуму, кажуть, що вони цікаві. Ось і тут та сама історія.

Читати продовження »

Кримінальний процесуальний кодекс України чітко визначає, які докази визнаються допустимими. Разом з тим, існує певна невизначеність щодо недопустимості доказів. Так, відповідно до приписів статті 87 цього Кодексу, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма визначає, що є такими істотними порушеннями, та передбачає конкретні випадки недопустимості окремих доказів. На практиці нерідко доводиться зустрічатись з тим, що під час дослідження доказів і намагань звернути увагу на їх недопустимість, суд пропонує або й вимагає від сторони захисту чітких посилань на приписи саме статті 87 Кримінального процесуального кодексу України. Та чи лише у випадках, що передбачені цією статтею докази є недопустимими?

Читати продовження »

Ми живемо в часи змін. Хороших і не дуже, конче потрібних і безглуздих. Різних. Є зміни, що спрощують наше життя, а є й навпаки – ускладнюють. Я не знаю чим керувались депутати Верховної Ради схвалюючи останні зміни до Кримінального процесуального кодексу України, але життя вони ускладнили не лише слідчим, прокурорам і суддям, але й простим людям, яких ці зміни, здавалося б, не можуть зачепити ніяк. Читати продовження »

Кримінальний процесуальний кодекс України, як будь-який «молодий» акт законодавства, сповнений білих плям та неузгодженостей. Одним з яскравих прикладів цього є його положення щодо можливості оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора.

Читати продовження »

Стільки галасу було перед прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: і європейські стандарти, і заміна репресивного «старого» кодексу. Особливий наголос робився на тому, що ліквідується інститут додаткового розслідування, завдяки існуванню якого справи могли розслідуватись та розглядатись судами роками, а люди без вироку суду перебувати за гратами. Та будь-яке, навіть саме благе, починання можливо перетворити на суцільне жахіття. Варто лише доручити його реалізацію безвідповідальним виконавцям. Тому, навіть якщо кримінальний процесуальний закон не передбачає додаткового розслідування в кримінальних провадженнях, але у прокуратури є в ньому потреба – воно буде.

Читати продовження »

Однією з загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на свободу та особисту недоторканість. Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений. Та на практиці сторона обвинувачення, слідчі судді воліють не звертати увагу на дотримання строків затримання. Тому спробуємо розібратись як в самих строках, так і в варіантах реакції захисника на їх порушення.

Читати продовження »

З назви даного матеріалу читач може зробити поспішний висновок, що мова піде про те, кого може, а кого не може допитувати слідчий. Але якраз навпаки – мова піде про право підозрюваного бути почутим стороною обвинувачення на стадії досудового слідства.

Читати продовження »

Оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження річ в адвокатській практиці поширена. Так само поширеною є і практика, коли разом зі слідчим або й без нього в судове засідання з’являються прокурори для того щоб відстояти рішення слідчого та не допустити його скасування. І в більшості випадків слідчі судді вважають це прийнятним та допускають прокурорів до участі в розгляді. Але чи є така позиція правильною?

Читати продовження »